Супи для всіх: Рецепти легких і насичених супів на будь-який смак

Я завжди казала: якщо в домі є суп — значить, він живий. Навіть якщо в холодильнику порожньо, як у студента наприкінці місяця, але на плиті томиться каструля супу — вже якось спокійніше. Супи в моєму житті — це і про дитинство з маминими борщами, і про швидкі робочі обіди, і про повільні недільні бульйони, які ледь-ледь «дихають» під кришкою.

Мені подобається думка, що на кожен настрій є свій суп. Легкий овочевий — коли хочеться чогось ненав’язливого. Насичений, густий — коли зима, батареї не дуже, а душі хочеться тепла. Дитячий «без цибульки, бо я бачу» — для маленьких гурманів. Тому сьогодні хочу поділитися з тобою кількома улюбленими варіантами: від легких до наваристих, щоб у тебе завжди був «суп під настрій».

1. Легкий овочевий суп «коли хочеться просто й по-доброму»

Це той суп, який я варю, коли:

• немає сил «вигадувати щось особливе»,
• але хочеться чогось домашнього й теплого,
• і коли треба розвантажити шлунок після свят.

Що потрібно (на 4 порції):

• 1 середня цибулина
• 1 морквина
• 2–3 картоплини
• 1 невеликий кабачок (або половина, якщо великий)
• жменя зеленої квасолі (замороженої можна) або горошку
• 1 солодкий перець (за бажанням)
• 2 ст. л. олії або невеликий шматочок вершкового масла
• 1–1,5 л води або легкого овочевого/курячого бульйону
• сіль, перець за смаком
• свіжа зелень (петрушка, кріп, зелена цибуля)

Як готую:

1. У каструлі розігріваю олію/масло, додаю дрібно нарізану цибулю, трохи підсмажую до прозорості.
2. Додаю натерту на крупній тертці моркву, тушкую кілька хвилин.
3. Картоплю ріжу кубиками, кидаю до каструлі, заливаю водою або бульйоном, доводжу до кипіння.
4. Додаю нарізаний кубиками кабачок, квасолю/горошок, солодкий перець.
5. Варю до м’якості овочів (15–20 хвилин), солю, перчу.
6. В кінці додаю потрушену зелень, накриваю кришкою й даю супу «віддихатися» 10 хвилин.

Він виходить легкий, але не «водянистий»: овочі дають свій смак, аромат, і кожна ложка — як маленька перерва від метушні.

2. Курячий суп з локшиною — той самий «класика жанру»

Це суп, який рятує:

• коли хтось у домі притомився чи трішки захворів,
• коли хочеться чогось «як у мами»,
• коли треба швидко нагодувати всіх, від дітей до старших.

Що потрібно:

• 1 куряче стегно/гомілка або шматочок філе (смачніше зі стегном)
• 1 морквина
• 1 маленька цибулина
• 2 картоплини
• жменя вермішелі або домашньої локшини
• лавровий лист, кілька горошин перцю
• сіль за смаком
• зелень для подачі

Як готую:

1. Курку заливаю холодною водою (приблизно 1,5 л), доводжу до кипіння, знімаю піну.
2. Додаю цілу очищену цибулину, моркву (можна теж цілою або половинками), лавровий лист, перець горошком.
3. Варю на маленькому вогні 30–40 хвилин, щоб вийшов м’який бульйон.
4. Дістаю курку й овочі (цибулину можна викинути, моркву порізати й повернути назад або з’їсти окремо).
5. Додаю в бульйон кубики картоплі, варю до готовності.
6. За 5–7 хвилин до кінця додаю вермішель/локшину.
7. Куряче м’ясо розбираю на шматочки й повертаю в суп.
8. Солити — наприкінці, коли вже всі інгредієнти в каструлі.

Подавати з кропом або петрушкою. Для дітей люблю додавати ще половинку вареного яйця — виглядає мило й ситніше.

3. Суп-пюре з гарбуза: яскравий, ніжний, трохи «кафешний»

Цей суп — мій фаворит осені. Він виглядає так, ніби ти старалася годинами, а робиться дуже просто.

Що потрібно:

• 500–700 г гарбуза (очищеного)
• 1 картоплина
• 1 морквина
• 1 цибулина
• 1–2 ст. л. олії або шматочок вершкового масла
• 1–1,2 л бульйону (курячого/овочевого) або води
• 100 мл вершків (10–20%) — за бажанням
• сіль, перець
• мускатний горіх (дрібка), паприка — за бажанням
• гарбузове насіння або сухарики — для подачі

Як готую:

1. Цибулю дрібно ріжу, обсмажую в каструлі до м’якості.
2. Додаю нарізані кубиками моркву, картоплю й гарбуз, трохи протушкую разом.
3. Заливаю бульйоном або водою так, щоб овочі були повністю покриті.
4. Варю до м’якості (20–25 хвилин).
5. Солити, перчити й приправляти мускатним горіхом краще ближче до кінця.
6. Знімаю з вогню, блендером перебиваю все до кремової консистенції.
7. Додаю вершки, якщо хочеться ніжнішого смаку (можна й без них), ще раз прогріваю, але не кип’ячу.

Подавати люблю з підсмаженим гарбузовим насінням або домашніми грінками. Ідеальний суп для дощового дня, коли хочеться накритися пледом, але все ж поїсти щось гаряче й красиве.

4. Ситний суп із сочевицею: для холодних днів і гарного апетиту

Сочевиця — моя велика любов. Вона вариться швидко, ситна, корисна й чудово підходить у супи, які мають «тримати» до вечора.

Що потрібно:

• 1 склянка червоної сочевиці (приблизно 200 г)
• 1 цибулина
• 1 морква
• 2 картоплини (можна й без них, тоді суп буде ще більш «сочевичним»)
• 2 ст. л. олії
• 1–1,5 л води або овочевого бульйону
• 1–2 зубчики часнику
• сіль, перець
• улюблені спеції: паприка, куркума, кумин — за бажанням
• лимон/йогурт — для подачі (за бажанням)

Як готую:

1. Цибулю й моркву дрібно ріжу, обсмажую в каструлі на олії до м’якості.
2. Додаю промиту сочевицю, картоплю кубиками, перемішую.
3. Заливаю водою/бульйоном, доводжу до кипіння.
4. Додаю сіль, спеції, зменшую вогонь і варю 20–25 хвилин, поки сочевиця стане м’якою.
5. В кінці додаю подрібнений часник, вимикаю вогонь і даю супу постояти ще 10 хвилин.

Часто я злегка пробиваю блендером — не в ідеальне пюре, а так, щоб було і трішки кремовості, і шматочки. Дуже смачно подати з ложкою натурального йогурту або скропити лимонним соком.

5. Густий овочевий суп із фрикадельками: улюблене дитяче

Це варіант, який рятує, коли:

• діти вже не дуже радіють просто овочам,
• але м’ясо «з кісточками» вони теж не дуже хочуть.

Фрикадельки — маленькі, симпатичні, і з ними суп якось по-особливому домашній.

Що потрібно:

Для супу:

• 1 морквина
• 1 цибулина
• 2–3 картоплини
• невеликий шматочок кореня селери або пастернаку (за бажанням)
• жменя вермішелі або рису (опційно)
• 1,5 л води або бульйону
• сіль, перець

Для фрикадельок:

• 300 г фаршу (курячий, індичий, свинно-яловичий — який любиш)
• 1 невелика цибулина, натерта або дуже дрібно порізана
• 1–2 ст. л. панірувальних сухарів або манки
• сіль, перець
• зелень (дрібно порізана) — за бажанням

Як готую:

1. Спочатку роблю фрикадельки: змішую фарш із цибулею, сухарями/манкою, сіллю, перцем, зеленню. Вимішую й формую невеликі кульки (розміром з волоський горіх або менші). Ставлю в холодильник на час, поки готую основу супу.
2. У каструлі обсмажую на невеликій кількості олії цибулю й моркву.
3. Додаю картоплю, селеру/пастернак, заливаю водою/бульйоном, доводжу до кипіння.
4. Коли овочі майже готові, обережно опускаю у суп фрикадельки (воду можна трохи збавити, щоб сильно не клекотіло).
5. Варю 10–15 хвилин, поки фрикадельки не спливуть і не приготуються. За бажанням, за 5 хвилин до кінця додаю трохи вермішелі або рису.
6. Солити краще вже після того, як фрикадельки зварились (фарш теж солений).

Діти зазвичай спочатку вибирають фрикадельки, а вже потім добираються до моркви й картоплі. Але нічого — головне, що суп з’їдається.

6. Насичений «суп як рагу» — коли хочеться «й перше, й друге в одній тарілці»

У кожної родини є свій варіант «супу-рагу». У мене це щось між овочевим супом і гуляшем: густий, ароматний, із шматочками м’яса та овочів.

Що потрібно:

• 300–400 г м’яса (яловичина, свинина або курка — що любиш)
• 1 цибулина
• 1 морква
• 1–2 картоплини
• 1 солодкий перець
• 1–2 помідори або кілька ложок томатного соусу
• жменя квасолі (вареної або консервованої) — за бажанням
• 2 ст. л. олії
• 1,5 л води
• лавровий лист, спеції (паприка, чорний перець, часник)
• сіль

Як готую:

1. М’ясо ріжу кубиками, обсмажую на олії до легкої скоринки.
2. Додаю цибулю й моркву, ще трохи тушкую.
3. Додаю томат (помідори без шкірки або соус), спеції, заливаю водою, доводжу до кипіння.
4. Зменшую вогонь і варю м’ясо до м’якості (30–40 хвилин для курки менше).
5. Додаю картоплю, перець, квасолю, доварюю до готовності овочів.
6. Сіль — за смаком, в кінці.

Цей суп можна їсти ложкою й майже забути, що існує «друге». Дуже виручає в холодну пору року.

7. Як адаптую супи «під всіх»

У домі рідко буває так, що всім подобається одне й те саме. Тому я маю свої хитрощі.

• Для дітей

  • Менше спецій, більше м’якості.
  • Часто перемелюю супи-пюре для тих, хто «не любить цибульку в плаваючому вигляді».
  • Роблю міні-фрикадельки, зірочки з моркви (можна вирізати формочкою).

• Для тих, хто «на легкому харчуванні»

  • Більше овочів, менше картоплі й макаронів.
  • Курячий бульйон без підсмажування, просто варений із коренями.
  • Пюре-супи без вершків або з додаванням рослинного молока.

• Для тих, хто любить «поситніше»

  • Додаю твердий сир до супів-пюре (натерти й посипати зверху).
  • До легкого овочевого супу даю грінки, часникові сухарики, шматочок м’яса окремо.
  • В насичені супи додаю квасолю, сочевицю, нут.

8. Маленькі секрети, які роблять суп домашнім

Є кілька дрібниць, без яких суп ніби теж суп, але «не той»:

• Час «відпочинку»
  Я дуже люблю давати супу постояти хвилин 15–20 під кришкою перед подачею. За цей час він якось «збирається», стає гармонійнішим.

• Зелень — не прикраса, а інгредієнт
  Петрушка, кріп, зелена цибуля, іноді базилік чи кінза — це як останні штрихи пензлем. Додаю їх уже в тарілку, щоб не переварювались.

• Трохи кислоти
  Інколи ложка лимонного соку, йогурту або сметани роблять суп зовсім іншим за відчуттями — свіжішим, яскравішим.

• Хороший бульйон
  Якщо є час — можу зварити великий об’єм бульйону (курячого, яловичого), розлити по контейнерах і заморозити. Потім будь-який суп вариться швидше й смачніше.

Суп — це, мабуть, одна з найлюдяніших страв. Його не їдять на ходу, не беруть в офіс у стаканчику, він вимагає хоч кілька хвилин спокою за столом. Ти сідаєш, береш ложку, над тарілкою піднімається пара — і світ на хвилину стає простішим. Сподіваюся, серед цих рецептів ти знайдеш свої — «легкі на кожен день», «густі для холоду» і «особливі для тих, кого любиш нагодувати по-домашньому».