Рецепти для дітей: Як приготувати смачні та корисні страви для малюків

Я часто жартую, що діти — найчесніші дегустатори у світі. Якщо несмачно, ти побачиш це по обличчю ще до того, як вони щось скажуть. Якщо смачно — тарілка порожня, а за столом тиша. І от між «ой, не буду» та «а можна ще?» кожен день ми, батьки, балансуємо між двома бажаннями: нагодувати корисним і щоб це корисне хтось взагалі погодився їсти.

Давай поговоримо по-простому: як приготувати для малюків так, щоб їм було смачно, нам — не надто складно, а тарілка — з максимально користю.

Про що я завжди думаю, коли готую для дітей

Перш ніж переходити до конкретних рецептів, поділюся кількома принципами, які дуже мене виручають.

1. Мінімум «хімії», максимум простоти.
   Чим коротший склад продукту — тим спокійніше мені. Звичайні крупи, овочі, м’ясо, яйця, кисломолочні — це вже половина меню.

2. М’яка текстура й невеликі шматочки.
   Особливо для малюків: все, що на тарілці, має бути зручно підчепити виделкою або руками й безпечно розжувати.

3. Яскравий вигляд.
   Діти їдять очима не менше, ніж дорослі. Інколи той самий сирник, але у формі «сонечка» або кульок, з’їдається в рази краще.

4. Без фанатизму.
   Я за те, щоб 80% раціону було нормальним, здоровим, а не «ідеальним». Якщо дитина раз на тиждень з’їсть піцу чи печиво — світ не завалиться, головне — загальна картина.

5. Безпека й індивідуальні особливості.
   Стежимо за алергіями, реакціями. Нові продукти вводимо поступово, особливо в зовсім маленьких. Якщо є сумніви — завжди варто порадитись із педіатром.

Тепер — до найприємнішого. Рецепти.

Сніданки: щоб дитина встала з теплою думкою про кухню

1. Бананові оладки без цукру

Це один з улюблених рецептів у нашій родині. Вони солоденькі завдяки банану, м’які й зручні для маленьких ручок.

Потрібно:

• 1 стиглий банан;
• 1 яйце;
• 3–4 ст. л. вівсяних пластівців (дрібних або перемелених у борошно);
• 1–2 ст. л. кефіру або молока (якщо тісто густе);
• трішки вершкового або рослинного масла для смаження.

Як готувати:

1. Розчавити банан виделкою до пюре.
2. Додати яйце, перемішати.
3. Всипати вівсяні пластівці. Якщо маса дуже густа — долити трохи кефіру або молока.
4. Злегка змастити сковороду маслом, викладати тісто ложкою маленькими кружечками.
5. Смажити на невеликому вогні з двох боків до золотистої скоринки.

Подавати можна з йогуртом без цукру, ягодами або просто так. Для зовсім малюків я часто роблю їх маленькими «млинчиками на один укус».

2. Запечена вівсянка «як пиріг»

Такий варіант зручний, бо можна приготувати з вечора, а вранці просто розігріти.

Потрібно:

• 1 склянка вівсяних пластівців;
• 1 склянка молока або кефіру;
• 1 яйце;
• 1 стигле яблуко (або груша);
• жменя родзинок чи ягід (за бажанням);
• щіпка кориці.

Як готувати:

1. Залити вівсянку молоком/кефіром, дати постояти 10–15 хвилин.
2. Яблуко натерти на тертці або дрібно порізати.
3. Додати яйце, яблуко, родзинки/ягоди, корицю, добре перемішати.
4. Викласти масу у форму, змащену маслом або застелену пергаментом.
5. Запікати при 180°С приблизно 25–30 хвилин, до рум’яної скоринки.

Розрізаю на квадратики, і діти їдять це як пиріг. Можна взяти із собою в садок/школу як перекус.

Обіди й вечері: корисно, але «по-домашньому»

3. Суп-пюре з овочів і курки

Суп-пюре — це паличка-виручалочка, коли малюк підозріло дивиться на моркву чи броколі, якщо вони «видно».

Потрібно:

• невеликий шматочок курячого філе або стегна без кістки;
• 1 картоплина;
• 1 морквина;
• кілька суцвіть броколі або цвітної капусти;
• шматочок цибулі;
• 1–2 ч. л. оливкової чи вершкової олії.

Як готувати:

1. Курку промити, залити холодною водою, довести до кипіння, зняти піну. Варити до готовності.
2. Додати порізані картоплю, моркву, цибулю, броколі/цвітну капусту.
3. Коли все звариться, дістати м’ясо, нарізати або розібрати на шматочки.
4. Овочі з бульйоном збити блендером до стану пюре (можна залишити трішки шматочків для старших дітей).
5. Додати м’ясо, олію, за потреби — трошки солі (для старших діток).

Виходить м’який, ніжний суп, який багато хто із дітей їсть із задоволенням, особливо якщо подати з маленькими грінками чи шматочком хліба.

4. Тефтелі з індички з овочами, запечені в духовці

Це такий варіант «фрикаделек по-дитячому»: ніжні, без смаження, з овочами всередині.

Потрібно:

• 500 г індичого фаршу (або курячого);
• 1 невелика морква;
• 1 маленький кабачок (якщо сезон);
• 1 яйце;
• 2–3 ст. л. вівсяних пластівців чи панірувальних сухарів;
• трохи солі (для старших), зелень за бажанням.

Як готувати:

1. Моркву й кабачок натерти на дрібній тертці, трохи відтиснути сік.
2. Змішати фарш, овочі, яйце, вівсянку/сухарі, додати дрібно нарізану зелень.
3. Сформувати невеликі кульки (дитячий розмір).
4. Викласти на деко з пергаментом.
5. Запікати при 180–190°С 25–30 хвилин до готовності.

Подавати можна з гречкою, картопляним пюре, рисом або тушкованими овочами. Овочі всередині роблять тефтелі більш соковитими і допомагають «протягнути» ще трохи користі в тарілку.

5. Запіканка з макаронами, сиром і овочами

Так, макарони діти люблять, і це можна використати на користь.

Потрібно:

• 200 г дрібних макаронів (краще з твердих сортів пшениці);
• 200 г кисломолочного сиру;
• 1 яйце;
• 1 невеликий болгарський перець (жовтий/червоний);
• жменя зеленого горошку (свіжого або замороженого);
• 50–70 г твердого сиру (не обов’язково, але смачно).

Як готувати:

1. Макарони відварити до стану al dente, відкинути на друшляк.
2. Перець нарізати маленькими кубиками, горошок, якщо заморожений, трохи обдати окропом.
3. Змішати сир, яйце, макарони, овочі.
4. Викласти у форму, змащену маслом, посипати тертим твердим сиром.
5. Запікати при 180°С 20–25 хвилин.

Виглядає як справжня «лазання для малюків»: яскрава, ароматна й дуже домашня.

Перекуси й десерти: щоб не тільки печиво з магазину

6. Йогуртове желе з фруктами

Легка, освіжаюча штука, особливо влітку.

Потрібно:

• 300 мл натурального йогурту без цукру;
• 1 стиглий банан або жменя ягід;
• 10 г желатину;
• трохи води/молока для розчинення желатину;
• за бажанням — трішки меду для старших дітей.

Як готувати:

1. Желатин замочити у невеликій кількості холодної води відповідно до інструкції.
2. Банан збити блендером або дрібно порізати, якщо береш ягоди — можна залишити цілими.
3. Нагріти набухлий желатин (не кип’ятити), розчинити до прозорості.
4. Змішати йогурт, фрукти/ягоди, розчинений желатин. Для старших діток можна додати трошки меду.
5. Розлити по формочках, охолодити в холодильнику 2–3 години.

Діти зазвичай сприймають це як «десерт», а не «корисний перекус».

7. Домашні «батончики» з сухофруктами й вівсянкою

Головне — взяти хороші сухофрукти й не перетворити батончик на «цукерку з медом».

Потрібно:

• 1 склянка вівсяних пластівців;
• 1 жменя фініків без кісточок;
• 1 жменя кураги або чорносливу;
• 1–2 ст. л. мелених горіхів (для старших дітей, якщо немає алергії);
• 1–2 ст. л. води або соку, якщо маса суха.

Як готувати:

1. Сухофрукти залити гарячою водою на 5–10 хвилин, потім воду злити.
2. Збити сухофрукти блендером до пастоподібного стану.
3. Додати вівсянку й горіхи, вимісити, щоб маса трималась купи.
4. Виліпити «ковбаску» або розкачати пласт між двома листами пергаменту, дати постояти в холодильнику годину.
5. Нарізати на невеликі батончики.

Зручно брати із собою в дорогу або давати як «солоденьке», коли всі навколо їдять магазинні цукерки.

Декілька трюків, які рятували мене не раз

Тепер не стільки про рецепти, скільки про «психологію тарілки».

1. Оформлення.
   Інколи та ж сама каша, але викладена у формі «сонечка» (банан — промінчики, ягоди — очі), з’їдається без зайвих розмов. Так, це додаткові 3 хвилини, але інколи воно того варте.

2. Принцип «одне знайоме — одне нове».
   Наприклад, звичайне пюре + новий овоч/котлета нової форми. Дитина бачить щось знайоме й спокійно ставиться до того, що поруч «щось дивне».

3. Дозволити трохи контролю.
   Обрати колір тарілки, вилку, самій/самому перемішати салат, покласти собі шматочок. Для дітей це важливо.

4. Не робити з їжі спектакль.
   Чим більше ми вмовляємо: «Ну з’їж за маму, за бабусю, за котика», тим більше їжа стає інструментом переговорів, а не природною частиною дня. Я намагаюсь спокійно пропонувати, без драм і образ.

5. Сімейний стіл.
   Коли дитина бачить, що дорослі теж їдять суп/овочі, а не тільки «дієту з макаронами для малечі», шанс, що вона потягнеться за ними, значно вищий.

Готувати для дітей — інколи марафон, інколи квест, але завжди дуже жива історія. Між «не хочу» і «а можна добавку?» проходить не один рік, і це нормально. Ми теж колись не любили броколі й не розуміли, навіщо та вівсянка зранку.

Я завжди за те, щоб кухня була теплим місцем, а не полем бою: трішки планування, трішки фантазії, прості продукти — і в якийсь момент ти ловиш себе на думці, що дитина сама просить «оцих твоїх оладок» або «той супчик-пюре». Ось це і є маленькі кулінарні перемоги, заради яких ми й крутимося біля плити.