Як правильно шпаклювати стіни

Шпаклівка — це той етап ремонту, який ніхто не любить, але від нього видно все.
Можна купити дорогі шпалери, модну фарбу, але якщо стіни «хвилею», з ямами й подряпинами — вигляд буде як у дешевого ремонту «аби було».

Давай по-чесному і по-справжньому: що потрібно знати, щоб нормально зашпаклювати стіни, а не мучитись і не переробляти.

1. Для чого ти взагалі шпаклюєш стіни

Спочатку треба визначитися з ціллю, бо вимоги різні.

Під що готуєш стіни:

• Під шпалери.
  Дрібні дефекти й мікроподряпини ще сховаються. Але повинно бути рівно, без ям і горбів.
• Під фарбування.
  Тут уже «оглядова» якість. Будь-яка хвиля, подряпина, ямка — все вилізе під світлом.
• Під декоративну штукатурку.
  Деякі види текстури трохи маскують кривизну, але не чудеса. Базу все одно треба підготувати.

Чим «делікатніше» фінішне покриття (особливо фарба світлих тонів), тим уважніше маєш працювати зі шпаклівкою.

2. Матеріали: яку шпаклівку брати й що ще знадобиться

Види шпаклівок

1. Стартова (вирівнювальна)

   • Товстіший шар (до 5–10 мм за раз, залежно від виробника).
   • Закриває ями, раковини, стики.
   • Текстура грубіша.

2. Фінішна

   • Тонкий шар (1–2 мм).
   • Для остаточного вирівнювання й гладкості.
   • Під фарбу — обов’язково.

3. За складом:

   • Гіпсова.
     Швидко сохне, легко шліфується, для сухих приміщень (кімнати, коридори).
   • Цементна.
     Стійкіша до вологи, але важча в роботі, гірше шліфується. Для ванн, підвалів, фасадів.
   • Полімерна.
     Еластична, тонка, добре шліфується, часто ідеальна як фініш під фарбу.

Для квартири/будинку всередині найчастіше:
стартова гіпсова + фінішна полімерна або гіпсова дрібна.

Що ще треба

• Грунтовка глибокого проникнення (для стін перед шпаклівкою й між шарами).

• Шпателі:

  • малий 8–10 см (набирати суміш, дрібні місця);
  • 25–35 см — робочий;
  • 45–60 см — для великих площ.

• Кутовий шпатель (для внутрішніх кутів — приємно, але не обов’язково).

• Міксер на дриль або насадка-мішалка (рукою нормально розмішати порошок — то міф).

• Відра/тази для замісу.

• Наждачка/шліфувальна сітка (P120–P240) плюс терка.

• Лампа/прожектор для контролю нерівностей.

• Респіратор і окуляри (при шліфуванні — інакше пил в легенях і очах).

3. Підготовка стін: половина роботи

Якщо проігнорувати підготовку — всі проблеми вилізуть після першого ж шару.

Що робимо перед шпаклівкою

1. Знімаємо старі слабкі покриття.

   • Відстаючу фарбу — зіскоблити.
   • Старі шпалери — повністю зняти (не «вирівнюю поверх»).
   • Крейдяну штукатурку, що сиплеться, — обов’язково зчистити.

2. Очищаємо від пилу й бруду.

   • Щітка, пилосос — не полінуйся.
     На пил шпаклівка тримається гірше.

3. Розшиваємо тріщини.

   • Не просто замазуємо зверху, а розкриваємо тріщину V-подібно ножем/шпателем.
   • Видаляємо пил, грунтуємо всередині.
   • Закладаємо шпаклівкою, за потреби — з армувальною стрічкою-сіткою.

4. Грунтуємо стіни.

   • Грунтовка валиком або пензлем у два проходи (особливо пористі/старі основи).
   • Даємо повністю висохнути.

Грунт — це не «по бажанню».
Без нього шпаклівка може вести себе як попало: десь схопиться, десь здується, десь відвалиться.

4. Як замішувати шпаклівку

Тут усе просто, але багато хто встигає накосячити.

1. Наливаєш воду в відро, а не навпаки.

2. Засипаєш порошок, даєш постояти 2–3 хвилини, щоб намок.

3. Міксером розмішуєш до однорідної консистенції:

   • без грудок;
   • не надто рідко (щоб не стікало зі шпателя), але й не «цемент».

4. Даєш постояти ще 3–5 хвилин, потім коротко перемішуєш ще раз.

Важливі моменти:

• Не забивай водою більше, ніж треба. «Рідкіша — значить легше наносити» — це гірша міцність.
• Не доливай воду в уже схоплену шпаклівку. Вона втрачає властивості.
• Робиш стільки, скільки встигнеш виробити за час «життєздатності» (дивись на мішку). Для гіпсової — часто 40–60 хвилин.

5. Перший (стартовий) шар: закриваємо основні дефекти

Стартова шпаклівка — це твій шанс згладити всі ями й грубі переходи.

Основний принцип

• Не ставиш ціль «з першого шару зробити ідеально».
  Завдання — прибрати великий рельєф.

• Товщина шару:

  • краще кілька тонших шарів, ніж один жирний, який потім трісне.

Як наносити

1. Малим шпателем береш суміш із відра, переносиш на великий.
2. Прикладаєш шпатель під кутом ~30–45° до стіни.
3. Проводиш плавно, притискаючи, розтягуєш шпаклівку.
   Там, де ями — товстіше, де й так рівно — тоншим шаром.

Корисний підхід:

• Перший прохід — вертикально.
• Наступний — горизонтально (на наступному шарі).
  Так ти краще «перехрещуєш» нерівності.

Не намагайся довго «вилизувати» одну й ту ж ділянку, поки шпаклівка трошки схоплюється.
Провів — зняв лишнє — пішов далі.

Сушіння: до повного висихання, не за годинником.
Час залежить від:

• товщини шару;
• температури й вологості;
• виду шпаклівки.

6. Другий шар: вирівнюємо площину

Після першого шару стіна вже більш-менш рівна, але ще з борозенками, дрібними ямами й напливами.

Що робимо:

1. Легко збиваємо напливи шпателем або шкуркою (P80–120), без фанатизму.

2. Знову грунтуємо (тонкий шар, особливо якщо сильно шліфували).

3. Наносимо другий шар шпаклівки:

   • можна вже брати стартову або переходити на проміжну/fine;
   • напрямок нанесення — перпендикулярно до попереднього (якщо був вертикальний — тепер горизонтальний).

Тут уже працюємо акуратніше:

• більше уваги до переходів між ділянками;
• намагаємось розтягувати шпаклівку тонше по краях, щоб не створювати нових «ступенів».

Якщо стіни були дуже криві, може знадобитися третій вирівнювальний шар.
Краще витратити день зайвий, ніж потім все життя дивитись на хвилі.

7. Фінішний шар: під фарбу або «акуратні шпалери»

Фінішна шпаклівка — це «косметика». Тут вже дрібна текстура й тонкий шар.

Якщо стіна під шпалери

• Одного фінішного шару часто достатньо.
• Завдання — прибрати подряпини від попередніх шпателів, дрібні ямки.
• Шліфування — помірне, але без фанатизму.

Якщо стіна під фарбу (особливо матову/світлу)

Тут уже інший рівень:

• Фінішна шпаклівка в 1–2 тонких шари.
• Шар 0,5–1 мм, не намазуємо товсто.
• Дуже уважно працюємо шпателем, мінімізуємо «хвилі» та переходи.

Рекомендація:

• На фарбу краще полімерна фінішка — вона еластичніша, тонше лягає й краще шліфується.

8. Шліфування: щоб не було «хвиль» і подряпин

Шліфування — це те, що всі ненавидять, але саме воно робить поверхню «як з картинки».

Що потрібно

• Шліфувальна сітка або наждачка:

  • для старту: P120–150;
  • для чистового: P180–240, під фарбу — до P280–320.

• Терка (ручна) або спеціальна шліфмашина з пилозбірником.

Як шліфувати

1. Вмикаєш бокове світло — прожектор/лампу, направлену під кутом до стіни. Так добре видно всі дефекти.
2. Рухи кругові або хрест-навхрест, без сильного натиску.
3. Спочатку «збиваєш» напливи, потім вирівнюєш площину.

Головне — не перетворювати стіну на «хвилі» з гострими переходами.
Якщо десь зняв забагато і з’явилась ямка — не шліфом доганяємо, а підмазуємо ще раз шпаклівкою, даємо висохнути, знову легенько шліфуємо.

Після шліфування:

• обов’язково змітаємо пил (щітка, пилосос);
• ще раз тонким шаром грунтовки — закріпити поверхню перед фарбою/клеєм.

9. Кути, укоси, шви: де найчастіше косячать

Внутрішні кути

• Можна працювати двома шпателями: один формує кут, інший знімає зайве зі стіни.
• Або використовувати кутовий шпатель — полегшує життя.
• Щоб кут не тріскався — краще проклеїти його армувальною стрічкою (особливо на гіпсокартоні).

Зовнішні кути

• Ставимо перфорований металевий/пластиковий кутник на шпаклівку.
• Вирівнюємо по рівню, прижимаємо.
• Потім обшпакльовуємо з обох боків, формуючи чітку лінію.

Гіпсокартон

• Усі шви між листами:

  • розшити, загрунтувати;
  • проклеїти стрічкою (серп’янка або паперова стрічка);
  • зашпаклювати стартовою/спеціальною шпаклівкою для ГКЛ;
  • потім загальна шпаклівка по всій площині.

Без стрічки шви дуже люблять тріскатися.

10. Типові помилки й як їх уникнути

1. Не прогрунтували стіни.
   Шпаклівка тягне воду з основи, десь пристає, десь відвалюється.
   Висновок: грунтовка — завжди.

2. Занадто товстий шар за раз.
   Потім тріщини, відшарування.
   Краще 2–3 тонших шари.

3. Замішали, залишили «на завтра».
   Багато шпаклівок мають обмежений час життя.
   Не економ мішок, економ нерви: зроби свіжий заміс.

4. Шліфування без світла.
   Під прямим верхнім світлом все рівне. Під боковим — проявляються всі «хвилі».
   Завжди перевіряй під кутом.

5. Спроба «загладити» напівсуху шпаклівку.
   Вона рветься, тягнеться шматками, залишає борозни.
   Якщо момент упустив — дай висохнути, потім шліфуй і підмазуй.

6. Забули про зачищення між шарами.
   Напливи, задирки, підрізані шматки — їх треба прибрати, інакше вони тягнуть за собою всі наступні шари.

Шпаклювання — це не «вища математика», але й не робота «з лівої ноги».
Якщо підійти спокійно:

• підготувати основу;
• вибрати нормальну шпаклівку;
• не жлобитися на грунтовку;
• працювати в кілька шарів із шліфуванням між ними

— стіну потім буде не соромно фарбувати й показувати.

А головне — ти один раз нормально зробиш і роками не будеш згадувати, як там під шпалерами чи фарбою «ходить хвилею».