Як правильно накласти джгут: поради з надання першої допомоги

Як би мені не хотілося, щоб наші руки торкалися шкіри тільки для догляду, масажу й кремів, реальність інша: іноді саме наші руки мають стати першими, хто допоможе людині вижити.
І тема джгута — саме з цієї категорії. Вона не про паніку, а про спокійну, холодну турботу в дуже гарячий момент.

Важлива ремарка з самого початку: ця стаття — не заміна курсу першої допомоги, а м’яке введення в тему. Якщо ти відчуваєш відповідальність за близьких — найкраще, що можна зробити, це пройти офіційне навчання й відпрацювати все вживу з інструктором.

Чому взагалі варто знати щось про джгут

Сильна артеріальна кровотеча з руки чи ноги — це питання хвилин, іноді навіть секунд.
Людина може втратити критичний об’єм крові до приїзду «швидкої», особливо якщо:

• поранення серйозне (ДТП, вибух, ножове поранення, важка виробнича травма);
• немає умов спокійно натискати на рану;
• поруч мало людей, а допомога далеко.

У таких ситуаціях накладання джгута може:

• врятувати життя, зупинивши масивну кровотечу з кінцівки;
• дати медикам час і шанс працювати далі.

Але — і це важливо — джгут не є універсальним рішенням.
Його застосовують не при кожній подряпині й навіть не при кожній кровотечі.

Коли джгут — це виправданий інструмент, а коли ні

У першу чергу при будь-якій кровотечі ми думаємо не про джгут, а про тиск і спокій:

1. Оцінити ситуацію й забезпечити власну безпеку (електрика, вогонь, обстріл, авто на дорозі тощо).

2. Викликати екстрену допомогу.

3. Спробувати притиснути рану:

   • чистою тканиною/бинтом/серветкою;
   • просто долонею, якщо немає нічого під рукою (краще в рукавичках, але в реальності буває по-різному).

І вже якщо:

• кров б’є фонтаном або дуже інтенсивно тече яскраво-червоною струменевою хвилею;
• пов’язка швидко повністю просочується кров’ю;
• це тяжка травма кінцівки (частковий/повний відрив, розтрощення);
• неможливо якісно утримувати тиск на рані (одна людина, декілька постраждалих, небезпечне місце),

— тоді розглядається накладання джгута.

Джгут не використовують:

• «на всяк випадок» при невеликих порізах;
• на ранах тулуба, шиї, голови — він працює тільки на руках і ногах;
• при легких венозних чи капілярних кровотечах, де достатньо простої пов’язки та притиснення.

Що таке джгут і які вони бувають

Якщо говорити просто, джгут — це дуже сильна «резинка» або стрічка, яка стискає м’які тканини кінцівки так, щоб перекрити приплив крові по артеріях.

Існують:

• Стандартні (тактичні) джгути
  Спеціальні медичні вироби з фіксаторами, «закруткою» (турнікет типу CAT, САТ-аналоги тощо). Вони продумані так, щоб:

  • легко й швидко затягуватися;
  • фіксуватися в одному положенні;
  • мати місце для позначення часу накладання.

• Імпровізовані джгути
  Те, що люди намагаються робити з ременя, шарфа, шнурка тощо.
  Важливо розуміти: багато «підручних» предметів не дають потрібного тиску або навпаки — перетягують шкіру, але не повністю зупиняють кров.
  Імпровізовані засоби — крайній варіант, коли немає зовсім нічого іншого й ситуація критична.

Якщо ти живеш у країні, де ризики травм, на жаль, високі (війна, активний рух, небезпечна робота), мати під рукою нормальний медичний джгут у домашній, дорожній аптечці — дуже розумно.

Загальні принципи накладання джгута (без «гри в хірурга»)

Я не буду давати тобі «крок 1, крок 2, крок 3» у стилі підручника для медиків — це завдання курсів першої допомоги. Але є кілька ключових орієнтирів, які потрібно знати навіть до навчання.

1. Джгут накладають вище рани на кінцівку

• На руці — вище місця, де кровоточить, ближче до тулуба (але не на суглоб).
• На нозі — так само, вище рани.

Чим ближче до тулуба (на плечі або стегні), тим частіше легше досягти ефекту.

2. Сила затягування — до припинення сильної кровотечі

Ознаки того, що джгут працює:

• кровотеча значно зменшилась або зупинилась;
• пульс нижче джгута (на кисті чи стопі) стає не відчутним.

Тут є тонка межа. Затягувати «ледь-ледь», щоб не було боляче, — небезпечно:
кров усе одно тече, а тканини вже страждають від стискання.

Нормальний робочий джгут — це боляче й неприємно, і це, на жаль, нормальна ціна за життя кінцівки й людини.
Знеболення — задача медиків.

3. Під джгутом не має бути тонких твердих предметів

Телефони, годинники, браслети, великі пряжки, ключі в кишені — усе, що:

• може врізатися в шкіру;
• збільшити травму.

Одяг зазвичай не знімають повністю, але якщо є можливість хоч трохи розібратися, що під джгутом, — це добре.

4. Обов’язково фіксують час накладання

Це один із найважливіших моментів.

Ті, хто прийматиме пораненого далі (медики, хірурги), мають знати:

• коли саме джгут був накладений.

Чому це важливо:

• від цього залежить, як довго його можна залишати;
• як далі вести лікування кінцівки.

Чим простіше ти запишеш час, тим краще:

• на спеціальному полі на самому джгуті (якщо воно є);
• на стікері/скотчі/папері на одязі/чолі/руці;
• навіть просто ручкою на шкірі чи тканині.

Без часу для лікарів це половина інформації.

5. Не послаблювати й не знімати джгут самостійно

Це типова помилка:
«Людині боляче, вже стільки часу пройшло, давай трохи послабимо, щоб відпочила нога/рука».

Проблема в тому, що:

• разом із послабленням джгута кров знову починає активно рухатися;
• у судини можуть потрапити згустки та токсичні продукти розпаду тканин;
• це вже «територія» лікарів, де раптове зняття джгута має бути контрольованим.

Тому правило таке:

• наклав/ла — більше не чіпаєш, доки людину не передали медикам або тобі це не скаже зробити фахівець (наприклад, телефоном, якщо ти на зв’язку з диспетчером екстреної служби).

Типові помилки й міфи про джгути

Іноді страшні історії про «джгути, які все калічать» пов’язані не з самим методом, а з неправильним застосуванням. Давай пройдемося по найважливішому.

Міф 1. «Накладати джгут завжди небезпечно, краще не чіпати»

Насправді:

• при масивній кровотечі людина може загинути за кілька хвилин;
• у таких ситуаціях ризик пошкодити кінцівку джгутом менший, ніж ризик не зупинити кров.

Так, джгут — це радикальний метод. Але в певних випадках — єдиний реальний шанс.

Міф 2. «Потрібно постійно послаблювати й перетягувати наново»

Ці поради — з старих підручників.
Сучасний підхід: краще якісно накласти один раз і зафіксувати час, ніж гратися у «відпущу-затягну знову».

Часті послаблення:

• ризик відновити сильну кровотечу;
• додатковий стрес для людини й тканин.

Міф 3. «Якщо немає джгута, підійде що завгодно»

Не зовсім так. Деякі імпровізовані засоби:

• надто вузькі (шнурок, тонкий ремінь);
• врізаються в шкіру;
• можуть травмувати нерви й м’які тканини,
  при цьому не повністю перекриваючи артерію.

Тому:

• якщо ти живеш у реаліях, де ризик травм високий, краще завчасно подбати про нормальний джгут у домашній/дорожній аптечці;
• імпровізовані рішення — крайній, вимушений варіант.

Міф 4. «Я все вивчу по статті й буду готовий(-а)»

Стаття — це тільки ознайомлення.
Щоб:

• не панікувати;
• не плутатися з напрямком затягування;
• відчувати, що таке «достатньо сильно»,

— потрібне відпрацювання руками під наглядом інструктора.

Це як з макіяжем: можна подивитися десять відео про стрілки, але без практики рука все одно тремтітиме. Тут ціна помилки набагато вища, тому тренування — критично важливе.

Що реально можна зробити вже зараз

Як людина, яка любить комфорт, догляд і красу, я все одно скажу про трохи інший «догляд» — про турботу на випадок найгірших сценаріїв.

1. Пройди курс першої допомоги.
   Не онлайн-ролик, а реальне навчання, де можна ставити питання й тренуватися.

2. Збери адекватну аптечку.
   Не для галочки, а так, щоб:

   • там був нормальний джгут;
   • базові кровоспинні засоби й перев’язувальний матеріал;
   • усе це було під рукою вдома й/або в машині.

3. Поясни близьким основи.
   Навіть прості знання:

   • куди дзвонити;
   • що не бігти, а зупиняти кров;
   • не панікувати й слухати інструктора по телефону,

   — уже можуть змінити чиюсь історію.

4. Не забувай про себе.
   Якщо ти колись опинишся в ситуації, де доведеться накладати джгут, ти маєш право:

   • хвилюватися;
   • боятися зробити не так;
   • тремтіти руками.

   Це нормально. Важливо, що ти робиш хоч щось, а не просто стоїш осторонь.

Джгут — жорсткий інструмент. Але в реальних ситуаціях він може стати тим самим різким, але рішучим жестом, який відокремить життя від смерті.
Найкраще, що ми можемо зробити зараз — бути хоч трохи готовими: знати базові принципи, мати під рукою потрібні речі й не боятися вчитися. Це й є справжня турбота про тіло — не лише про його красу, а й про його шанс вижити.