Кліматичні зміни і харчування: Як наш вибір їжі впливає на планету?

Час читання: 8 хв

Коли ми говоримо про кліматичні зміни, зазвичай уявляємо заводські труби, літаки й машини. Але рідко — власну тарілку. Хоча саме через їжу ми впливаємо на планету щодня, кілька разів на день. І це не про «бути ідеальним» чи соромитися за кожен шматочок м’яса, а про розуміння: де справді різниця відчутна, а де нас просто лякають заголовками.

Я як нутриціолог бачу, як багато людей одночасно хочуть і краще харчуватися, і менше шкодити природі — але губляться між радикальними порадами. Давай спокійно розберемося, як пов’язані клімат і наші харчові звички, які вибори справді мають значення, а де можна дозволити собі видихнути.

Як їжа пов’язана з кліматом: простими словами

Щоб на твою тарілку потрапила тарілка борщу, куряче філе чи шоколад, відбувається цілий ланцюг подій:

Треба виростити щось: пшеницю, кукурудзу, овочі, фрукти, корм для тварин.
Частину лісів вирубують, щоб зробити місце під поля або пасовища.
Рослини обробляють добривами та хімією, що теж пов’язано з викидами.
Тварин треба годувати й утримувати — це корми, вода, енергія.
Потім усе це треба переробити, охолодити, запакувати, привезти.
Частина їжі викидається — і, розкладаючись, виділяє гази, що теж впливають на клімат.

Усі ці етапи — джерела парникових газів: вуглекислого газу, метану, закису азоту. І разом харчова система дає значну частину глобальних викидів.

Це не означає, що їсти — «погано». Це означає, що різні продукти мають різний «слід» — і ми можемо обирати, де цей слід менший, не жертвуючи здоров’ям і задоволенням від їжі.

Які продукти зазвичай мають найбільший «кліматичний слід»

Якщо дуже спростити картинку, то рейтинг виглядає приблизно так:

найвищий вплив — червоне м’ясо, особливо яловичина та баранина;
далі — інше м’ясо й деякі молочні продукти;
нижче — риба, яйця, молочка помірно;
ще нижче — зернові, бобові, овочі, фрукти, горіхи.

Чому так?

Червоне м’ясо

для вирощування худоби потрібні великі площі землі (пасовища, корми);
часто для цього вирубують ліси — а це втрата «легенів планети»;
корови виділяють метан — газ, який у короткостроковій перспективі сильніше впливає на потепління, ніж CO₂.

Тому не дивно, що саме яловичина найчастіше згадується в контексті клімату.

Молочні продукти

Корова, яка дає молоко, теж їсть, п’є, живе, виділяє метан, потребує землі під корми. Але одна порція сиру чи йогурту зазвичай «легша» для клімату, ніж стейк, хоч і не така легка, як тарілка квасолі.

Рослинна їжа

Більшість рослинних продуктів (крупи, бобові, овочі, фрукти) мають менший вуглецевий слід — простіше кажучи, «коштують планеті дешевше».

Це не означає, що всім терміново треба ставати веганами. Але означає, що кожен крок у бік більш рослинного раціону — вже вклад у менше навантаження на довкілля.

Чи означає це, що м’ясо — «зло»? Ні

Тут дуже легко впасти в крайнощі: або «їм що хочу, мені байдуже», або «все, м’ясо — табу».

Здоровий, дружній до себе підхід може бути іншим:

якщо ти їси м’ясо кожного дня в кожен прийом їжі, можна спробувати зробити його рідшим гостем, а не основою всього;
замінювати частину м’ясних страв на страви з бобових, риби, яєць, сиру, горіхів;
обирати менш «важкі» види м’яса (курка, індичка, іноді свинина) частіше, ніж яловичину.

Наприклад:

замість фаршованих котлет 5 разів на тиждень — 2 рази котлети, 2 рази — квасоля/нут, 1 раз — риба;
замість обіду «котлета + картопля» — «бобовий гуляш + овочі» хоча б кілька разів на тиждень.

Так ти одночасно:

полегшуєш раціон для свого серця й судин;
зменшуєш «кліматичний слід» свого меню.

Локальне vs «заморське»: авокадо, банани й тепличні помідори

Часто можна почути: «Не купуйте авокадо, бо воно літає через пів світу й шкодить планеті». І так, і ні.

Транспорт справді має значення, але:

виробництво продукту зазвичай дає більше викидів, ніж доставка, особливо у випадку м’яса й молочки;
літаком возять далеко не все — багато продуктів везуть морем, що щодо викидів на кілограм не так страшно.

А от що дійсно варто враховувати:

сезонність: помідор, вирощений у місцевій теплиці взимку на газі, може мати більший слід, ніж літній помідор із поля або навіть імпортований із теплого клімату в сезон;
локальні альтернативи: замість купувати взимку свіжу полуницю, ти можеш їсти заморожені ягоди чи яблука — для природи й гаманця це м’якше.

Тож логіка може бути такою:

в теплий сезон — максимально локальні овочі й фрукти;
взимку — частково заморозка, квашення, коренеплоди, частково імпорт, але без фанатизму;
екзотика — як приємне доповнення, а не щоденна база.

Риба, яйця, молочка: де золота середина

Риба

Риба зазвичай має менший вуглецевий слід, ніж червоне м’ясо, але є інші питання:

перелов деяких видів;
умови вирощування в аквакультурі;
забруднення вод.

Що можна зробити на рівні однієї людини:

не зациклюватися на одному виді (наприклад, тільки лосось), пробувати різні види риби, в тому числі локальні;
не купувати явно «підозрілий» продукт сумнівної якості — це і для здоров’я, і для природи не плюс.

Яйця й молочка

Вони:

дають повноцінний білок;
мають середній «кліматичний» вплив порівняно з м’ясом.

Помірна кількість якісних яєць, сиру, йогурту може бути розумним компромісом між здоров’ям, комфортом і турботою про планету. Тобто немає потреби масово відмовлятися, якщо тобі це не підходить, але є сенс:

не переїдати жирних сирів і вершкових десертів щодня;
у частині страв замінювати молочку рослинними варіантами (але теж уважно дивитися на склад).

Харчові відходи: невидимий «монстр» для клімату

Один із найбільш болючих моментів — це їжа, яку ми купили, приготували… і викинули.

Коли продукт потрапляє на смітник, він:

«тягне за собою» всі ресурси, які були витрачені на його вирощування, транспортування, зберігання;
на полігоні, розкладаючись, утворює гази, що теж впливають на клімат.

Що реально допомагає зменшити відходи:

Планувати покупки
- хоча б короткий список перед походом у магазин;
- думати: «Я з цього реально щось зварю в найближчі 3–4 дні?»
Готувати менші порції
- краще доточити, ніж потім викидати каструлю супу, який ніхто не доїдає.
Любити «страва з того, що є»
- супи-пюре, запіканки, рагу — чудовий спосіб використати овочі, які вже трохи «втомилися», але ще цілком їстівні;
- хліб можна підсушити й зробити сухарики, грінки, панірувальні сухарі.
Заморожувати
- залишки відвареної квасолі, соусів, бульйонів — усе це добре живе в морозилці в невеликих контейнерах.

Іноді менше викидати — це важливіше для клімату, ніж купувати «правильний» продукт, який теж потім піде у смітник.

Упаковка: важливо, але не головне

Упаковка — перше, що ми бачимо, і часто перше, за що починаємо себе сварити. Так, одноразовий пластик — неприємна історія. Але в загальному «кліматичному пирозі» він часто займає меншу частку, ніж сам процес виробництва їжі.

Що можна зробити без фанатизму:

брати свою торбинку для покупок замість кожного разу купувати новий пакет;
по можливості обирати більші упаковки замість багатьох маленьких, якщо ти точно все використаєш;
купувати частину продуктів на вагу (крупи, горіхи, овочі);
багаторазова пляшка для води замість нескінченних одноразових.

Це приємні бонуси. Але якщо вибирати між:
«з’їсти тарілку овочів у пластиковому контейнері» і «взяти жирний стейк без упаковки й щодня» — для клімату перший варіант усе одно м’якший.

Що робити, якщо сил і грошей обмаль, а турбуватися все одно хочеться

Ми живемо в реальності, де є війна, стрес, обмежені доходи. Не у всіх є можливість купувати «органік», екзотику, суперфуди. І це нормально.

Декілька кроків, які часто доступні й без модних етикеток:

Трошки більше рослинних продуктів у тарілці
- не забираючи м’ясо повністю, просто додаємо більше квасолі, сочевиці, круп, овочів;
- борщ із хорошою порцією квасолі — це теж крок у бік більш рослинного раціону.
Менше надмірностей, а не менше радості
- не обов’язково відмовлятися від улюбленої шашличної вечері, але можна зробити її рідшою й додати більше салату;
- солодощі — менш часті, але більш усвідомлені.
Планування й економія продуктів
- те, що ми не викинули, — це вже добре і для гаманця, і для планети.
Підтримка локальних виробників, коли це можливо
- купуючи овочі/фрукти, молочку, яйця у місцевих фермерів чи на ринку, ти часто зменшуєш шлях продукту до тарілки й підтримуєш свою громаду.

Коли ми думаємо про вплив харчування на клімат, легко відчути провину й безсилля: «Що змінить одна моя тарілка?» Але правда в тому, що система — це ми всі, кожен зі своїми маленькими виборами.

Не потрібно ставати ідеальним екологічним героєм. Достатньо поставити собі кілька питань:

Чи можу я сьогодні зробити свою тарілку хоч трішки більш рослинною?
Чи можу я купити стільки, скільки реально з’їм?
Чи можу я хоча б частину разів замінити «важкі» варіанти більш легкими для себе й планети?

Кожен «так» — це маленький, але реальний крок у бік одночасно:
кращого самопочуття, більш стійкої харчової системи й турботи про той дім, у якому ми всі живемо — про нашу планету. І хай це буде не про сором, а про ніжну, дорослу відповідальність — перед собою, своїми дітьми й тим світом, який ми їм лишаємо.

Ірина Коваль