Мода на інклюзивність: Як дизайнери враховують різні потреби та смаки

Колись мода мала дивну звичку робити вигляд, що люди бувають тільки двох типів: “подіумні” і “ті, хто просто ходить у чомусь”. І якщо ти не вписувався в подіумну картинку — тобі ніби пропонували тихенько постояти збоку, бажано в чорному, щоб не відволікати.

Зараз це змінюється. Не ідеально, не швидко, але помітно. Інклюзивність у моді — це коли одяг перестає бути екзаменом на відповідність і стає сервісом: для різних тіл, різних можливостей, різних культур, різного віку, різних смаків. І так, звучить красиво. Але найприємніше, що це почало виглядати красиво теж.

Давайте розберемося: що саме називають інклюзивністю, як дизайнери це реалізують, де прогрес справжній, а де “для галочки”, і як нам з вами у цьому всьому орієнтуватися без пафосу.

Інклюзивність — це не тренд “для PR”, а відповідь на реальність

Інклюзивність в моді — це не коли бренд раз на сезон робить одну рекламу з різними людьми і потім повертається до старого “єдино правильного тіла”. Інклюзивність — це коли:

• розмірна сітка не закінчується там, де закінчується терпіння дизайнера
• посадки адаптовані під різні пропорції, а не “просто збільшили ширину”
• є варіанти для людей з інвалідністю або тимчасовими обмеженнями (після травми, операції, вагітності)
• враховано чутливість шкіри, сенсорні потреби, текстури
• є повага до культурного контексту й різних способів самовираження

Тобто мода нарешті згадала: люди — не манекени. Навіть ті, хто дуже стильні.

Розміри: від “плюс-сайз” до логіки посадки

Перший і найвидиміший фронт — це розміри. Бренди почали розширювати лінійки. Але тут є нюанс, який я пояснюю клієнткам без романтики: розмір — це не лише цифра на бірці, це геометрія.

Що роблять дизайнери, коли думають про інклюзивність правильно:

• роблять різні лекала для різних груп розмірів (а не масштабують одне й те саме)
• тестують на різних типах фігур
• додають регулювання: еластичні пояси, зав’язки, куліски, ремені, продумані виточки
• працюють із тканинами, які тримають форму і не “мстяться” за рух

Чесно: найбільше щастя — коли штани сідають так, що ти не думаєш про них кожні дві хвилини. Це і є інклюзивність, тільки без плакатів.

Різні пропорції: “один розмір” не означає “одна людина”

Є люди з вузькою талією й широкими стегнами, є з рівним силуетом, є високі, є низькі, є з довгими руками, є з коротким торсом. І оця реальність довго була секретом, відомим лише тим, хто хоч раз намагався купити жакет.

Дизайнери, які працюють інклюзивно, роблять:

• кілька довжин (petite, regular, tall)
• різні варіанти посадки (high/mid/low, і це не тільки про джинси)
• можливість підлаштувати річ під себе: манжети, запас тканини, акуратні шви для підгонки
• більш “розумні” крої: запах, асиметрія, вертикалі, пластичні силуети

І так, інколи найінклюзивніша річ — це проста сорочка, яка не перетягує в плечах і не робить з вас намет у талії.

Інклюзивність і вік: одяг не має “вікових заборон”

Я обожнюю момент, коли жінка каже: “Мені вже не можна таке носити”, і ми разом шукаємо, хто їй це сказав і навіщо. Вік — не стоп-слово. Інклюзивність тут не про “прикрити”, а про підкреслити характер і дати комфорт.

Що роблять дизайнери в цьому напрямку:

• зручні тканини, які не дратують шкіру
• посадки, що не тиснуть і не вимагають ідеальної постави
• розумні вирізи й рукави, які дають свободу руху
• стильні речі без дитячості й без “бабусиного відділу”

Плюс: різноманіття моделей у кампаніях. Бо коли ти бачиш “красиво” на людині, схожій на тебе, мозок перестає шепотіти: “це не для нас”.

Адаптивна мода: коли одяг стає зручним буквально

Адаптивний одяг — це одяг, який враховує особливості руху та функціональні потреби. Довгий час це була або “медична” категорія, або щось дуже нішеве. Зараз дизайнери почали робити це сучасно.

Приклади, що насправді змінюють життя:

• магнітні застібки замість дрібних ґудзиків
• липучки або приховані застібки там, де важко працює дрібна моторика
• блискавки, які можна застібати однією рукою
• продумані прорізи для протезів або медичних пристроїв
• безшовні або м’які шви, щоб не натирало
• штани й спідниці, які зручно одягати сидячи (звучить просто, але це ціла інженерія)

Інклюзивність тут дуже чесна: вона не “про красу в теорії”, вона про те, щоб людина могла вдягнутися сама, без боротьби й сорому. А стиль — це вже не бонус, а частина поваги.

Сенсорна інклюзивність: коли “не колеться” важливіше за тренд

Є люди, яким реально важко носити певні текстури. Є діти й дорослі з сенсорними особливостями. Є чутлива шкіра, атопія, реакції на шви, бірки, синтетику. І оце “та потерпи” — не працює.

Що роблять бренди, які думають:

• прибирають жорсткі бірки або роблять їх друком
• використовують м’які шви, плоскі з’єднання
• додають натуральні або “дружні” до шкіри матеріали
• роблять речі без зайвого декору, який дряпає і натирає

І так, це той випадок, коли простий лонгслів без швів може бути річчю року. Бо комфорт — це теж стиль, тільки дорослий.

Культурна інклюзивність: повага, а не “екзотика”

Мода любить натхнення культурами. Але інклюзивність починається там, де натхнення не перетворюється на “взяли красиве, не питаючи”.

Що важливо:

• коректне використання символіки та традиційних елементів
• співпраця з представниками культури, а не “ми так відчули”
• різноманіття моделей, які репрезентують різні етнічні групи природно, а не як декорацію

Це тонка тема. Але коли зроблено з повагою, воно відчувається і виглядає гідно.

Інклюзивність і гендер: одяг як простір свободи

Зараз багато дизайнерів створюють колекції, які не прив’язані до жорсткого “це чоловіче/це жіноче”. І це не про знищення відмінностей, а про можливість вибору.

Що з’являється завдяки цьому:

• більш універсальні силуети
• речі, які можна стилізувати по-різному
• менше сорому за “не той відділ”
• більше акценту на посадку, тканину, пропорції, а не на ярлики

А мені як стилістці це подобається з практичної точки зору: вибір збільшується. А значить, легше знайти те, що сідає і відповідає характеру.

Де інклюзивність буває “для галочки” (і як це розпізнати)

Трошки чесного “антиглянцю”.

Ось ознаки, що інклюзивність — більше картинка, ніж продукт:

• у рекламі є різні люди, але в магазині розміри закінчуються рано
• “плюс-сайз” є, але пошитий так, ніби його робили з образою на життя
• адаптивна лінійка є, але виглядає як лікарняний халат
• тканини дешеві й неприємні, просто щоб “було”
• немає нормального опису посадки, довжин, параметрів моделі на фото

Справжня інклюзивність — це не пост у соцмережах. Це коли ви відкриваєте сайт і бачите: “Ок, вони реально подумали”.

Чому інклюзивність — це вигідно (і в цьому нема нічого поганого)

Давайте без ілюзій: бренди рухаються туди, де є попит і гроші. І це нормально, якщо результат — більше людей можуть одягатися красиво і зручно.

Інклюзивна мода:

• розширює аудиторію
• зменшує повернення товарів (бо посадка продумана)
• підвищує лояльність (бо люди відчувають повагу)
• робить дизайн розумнішим

Коли річ добре скроєна, зручна, адаптивна, її хочеться носити. А коли хочеться носити — вона стає частиною життя, а не “раз на фото”.

Як інклюзивність читається в стилі: маленькі підказки

Інклюзивність — це не означає “всім носити одне й те саме”. Навпаки. Вона про те, щоб у кожного була своя естетика без боротьби з тілом.

Тому дизайнери все частіше роблять:

• більше базових речей у багатьох варіантах
• більше кольорів, не тільки “чорний, бо він стрункіть”
• більше “розумних” силуетів, які не вимагають ідеальної фігури
• зручні туфлі й кросівки, які не виглядають як компроміс

І знаєте, що найприємніше? Коли клієнтка після примірки каже: “Мені комфортно, і я собі подобаюся”. Оце і є стиль без насильства.

Інклюзивність у моді — це коли дизайнери нарешті працюють не з фантазією про людину, а з людиною. З її тілом, життям, рухом, шкірою, історією, настроєм. Мода перестає бути дверима з написом “тільки для обраних” і стає гардеробом, у якому є місце для різних. І від цього виграють усі — бо одяг має служити нам, а не ми одягу.