Техніки активного слухання: Як зрозуміти позицію іншої сторони?

Є розмови, які схожі на теніс: кожен чекає своєї подачі, щоб «відбити» аргументом. І є інші розмови — тихіші, глибші, де ніхто нікому нічого не доводить. Там двоє людей сидять навпроти і намагаються не перемогти, а зрозуміти.
Ось там і живе активне слухання.

Активне слухання — це не про ідеальні фрази з підручника. Це про внутрішню позицію:
«Зараз я не борюся. Я хочу побачити світ очима іншої людини хоча б на кілька хвилин».

Чому нам так важко чути одне одного

Коли інша сторона говорить, у нас в голові часто йде свій кінофільм:

• «Що відповісти?»
• «Як себе виправдати?»
• «Як довести, що я правий/права?»
• «От зараз він/вона договорить – і я скажу!»

Ми ніби слухаємо, але насправді готуємо свій монолог.

Ще один момент: слова іншої людини часто чіпляють наші старі рани.
Якщо колись нас часто критикували, то будь-яке зауваження партнера, колеги чи дитини звучить як:
«Ти поганий/погана. З тобою щось не так».

І тоді включається автоматична оборона: виправдання, нападки, сарказм, мовчання.

Активне слухання не скасовує наші рани, але дає нам пауза-кнопку:
замість миттєвої реакції — крок назад і тихе питання собі:
«Що ця людина намагається мені сказати насправді? Що вона відчуває?»

Основа активного слухання: внутрішній настрій

Перед техніками — про щось важливіше.

1. Намір зрозуміти, а не виграти

Спробуйте перед розмовою подумки сказати собі:

«Мета цієї розмови — не довести свою правоту, а ближче познайомитися з реальністю іншої людини».

Це не означає, що ви погоджуєтеся з усім.
Це означає: я можу залишатися собою, але на кілька хвилин спробую стати поруч з тобою, а не навпроти.

2. Визнання своїх емоцій

Коли ми злитися, ображені, втомлені — слухати важко.
Можна чесно відзначити:

• «Я зараз розлючена/розлючений»
• «Мені дуже боляче це чути»
• «Мені хочеться одразу виправдовуватися»

Це як проговорити собі: «У мене всередині шторм».
А тоді — зробити крок: «І все ж я спробую почути».

Техніка 1: Тиха пауза перед відповіддю

Звучить надто просто, але працює.

Як це виглядає

Людина говорить щось складне, неприємне чи просто емоційне. Ваша перша хвиля — відповісти швидко.

Спробуйте замість цього:

1. Зробити один глибокий вдих.
2. Вимовити (хоча б всередині) фразу: «Я хочу зрозуміти».
3. Лише потім відповідати.

Ці 2–3 секунди змінюють якість розмови.
У цю паузу встигаєте переключитися з оборони на присутність.

Техніка 2: Перефразування — «Я правильно розумію, що…?»

Це класика активного слухання, але давайте зробимо її живою.

Суть

Ви своїми словами повторюєте те, що почули. Не як папуга, а як людина, яка справді намагається зрозуміти.

Приклади

Партнер каже:
— Ти весь час в телефоні, я себе почуваю зайвою/зайвим.

Можна відповісти так:
— Ти маєш на увазі, що тобі не вистачає моєї уваги? Що ти ніби на другому плані? Я правильно зрозуміла/зрозумів?

Дитина говорить:
— Я ненавиджу школу!

Можна:
— Тобі там зараз дуже важко? Ти, скоріше, про те, що тобі там некомфортно і ти втомився/втомилась?

Колега каже:
— Мене дратує, що все вирішується в останній момент.

Можна:
— Ти про те, що хотів/хотіла б більшої визначеності й планування? Щоб було зрозуміло, що коли робити?

Чому це працює

• Людина чує, що її сприймають серйозно.
• Ви перевіряєте, що не спотворили сенс.
• Часто «загострена» фраза пом’якшується, коли її озвучуєте ви.

Техніка 3: Відзеркалення почуттів — «Здається, ти зараз…»

Іноді слова — це лише верхівка айсберга. А під ними — емоція:
страх, сором, безсилля, самотність.

Як це звучить

Коли людина висловлюється, можна додати:

• «Мені здається, ти зараз дуже розчарований/розчарована».
• «Чую, що ти дуже злишся».
• «Звучить так, ніби тобі страшно».
• «Відчуваю, що ти дуже втомився/втомилась від цього».

Важливо: ми говоримо м’яко, без категоричності: «Мені здається…», «Чую, що…», «Звучить так, ніби…».

Що це дає

Інша людина раптом відчуває:
«Мене не просто слухають, мене бачать».

Це часто знижує напругу сильніше, ніж будь-які логічні пояснення.

Техніка 4: Відкриті запитання — «Розкажи, будь ласка, більше…»

Активне слухання — це ще й мистецтво запрошувати до продовження, а не закривати розмову.

Замість

• «Ти серйозно?»
• «Чому ти так думаєш?» (часто звучить як напад)
• «Ну і що тепер?»

Спробуйте:

• «Можеш розповісти трохи більше, що саме тебе зачепило?»
• «Що для тебе в цій ситуації найважче?»
• «Що ти найбільше хоті(в/ла) в той момент?»
• «Що для тебе найважливіше, коли ми про це говоримо?»

Ці питання не тягнуть людину на допит. Вони кажуть:
«Мені справді цікаво твоя внутрішня реальність».

Техніка 5: Прояснення — «Що ти маєш на увазі, коли кажеш…?»

Слова «поважати», «любити», «бути поруч», «підтримувати» можуть означати різне.

Для однієї людини «підтримувати» — це мовчки обійняти.
Для іншої — дати поради й план.

Як прояснювати

Коли чуєте важливе слово, можна зупинитися і спитати:

• «Що для тебе означає «бути поряд» у цій ситуації?»
• «Як ти розумієш «поважати» в нашому випадку?»
• «А як би ти хотів/хотіла, щоб виглядала «підтримка» від мене?»

Це допомагає не сваритися через різні словники.

Техніка 6: Я-повідомлення — замість звинувачень

Активне слухання — це не мовчазна жертва. Ви теж маєте право говорити про себе.
Просто робити це можна так, щоб інша сторона не закривалася відразу.

Схема проста

Замість:

• «Ти мене не слухаєш»
• «Вічно ти…»
• «Тобі байдуже»

Спробуйте:

«Коли я говорю про це, а ти дивишся в телефон, я відчуваю себе непочутою/непочути. Мені в такі моменти сумно і самотньо. Мені дуже важливо, щоб ти міг/могла виділити кілька хвилин уваги без телефону».

Тут немає: «Ти поганий/погана».
Є: «От так я себе почуваю у цій ситуації. Ось, чого б я хотіла/хотів».

Активне слухання в побутових ситуаціях

1. З партнером

Він/вона приходить додому, кидає:
— Мене всі дістали на роботі.

Можна промовчати або сказати: «Знову? Ну що на цей раз?»
А можна активно послухати:

• «Важкий день був?»
• «Що там сталося такого, що ти так розізлився/розізлилася?»
• «Хочеш просто виговоритися чи поговорити про рішення?»

Так ви показуєте: «Я з тобою. Скажи, що тобі потрібно».

2. З дитиною-підлітком

— Ви нічого не розумієте!
— Мені нічого не можна!
— Мені на все пофіг!

Активне слухання тут може бути таким:

• «Ти зараз дуже злишся на нас?»
• «Ти маєш на увазі, що тобі не вистачає свободи?»
• «Звучить так, ніби ти не відчуваєш, що тебе чують».

Так не зникає вся драма підліткового віку, але з’являється місток.

3. На роботі

Колега:
— Це несправедливо, чому я знову маю це доробляти?

Можна:

• «Ти відчуваєш, що на тобі занадто багато обов’язків?»
• «Що саме для тебе тут найнеприємніше?»
• «Як би ти хотів/хотіла, щоб було організовано інакше?»

Так ви не роздмухуєте конфлікт, а допомагаєте людині перейти від крику до формулювання запиту.

Чого точно варто уникати, якщо хочете справді чути

• Перебивати на півслові, навіть з хорошими намірами.
• Оцінювати й діагностувати: «Ти перебільшуєш», «Ти надто чутливий/чулива».
• Перетворювати кожну історію іншої людини на історію про себе:
  «Ой, а в мене було ще гірше…»
• Видавати швидкі рішення:
  «Розлучайся», «Звільняйся», «Не парся».

Іноді людині не потрібна порада. Їй потрібен тихий простір, у якому її дослухають до кінця.

Маленькі щоденні практики

Щоб активне слухання стало не «технікою з книжки», а частиною життя, можна почати дуже малого.

1. Одна розмова на день, де ваша ціль — тільки розуміння.
   Без порад. Без «а в мене…». Просто 5–10 хвилин бути поруч і слухати.

2. Одна фраза на день з перефразуванням.
   «Я правильно тебе зрозуміла/зрозумів, що…»

3. Одна спроба назвати почуття іншої людини.
   «Здається, ти зараз дуже…» (сумний, розгублена, сердитий).

4. Одна свідома пауза перед відповіддю.
   Один вдих. І тільки потім слова.

Активне слухання — це не про ідеальність.
Іноді ви все одно будете зриватися, перебивати, захищатися. Це нормально. Важливо помічати це й повертатися:
«Слухай, я тебе перебила/перебив. Можеш, будь ласка, договорити? Мені важливо почути».

Коли ми так говоримо іншому — ми одночасно вчимося так говорити й самим собі.
І потроху з’являється той самий внутрішній голос:
«Мені важливо почути, що зі мною. Я теж заслуговую, щоб мене дослухали до кінця».